Ендопротезування кульшового чи колінного суглоба давно стало рутинною операцією, і багато пацієнтів чекають, що після неї біль просто зникне. Він справді минає, але нова кінцівка не починає працювати сама: мʼязи, що роками берегли хворий суглоб, ослаблені, а хода закріпила неправильний стереотип. Те, як людина ходитиме через рік, значною мірою залежить від перших трьох місяців.
Перші дні: встати якомога раніше
Сучасний підхід передбачає, що пацієнт стає на ноги вже наступного дня після операції – з ходунками чи милицями під наглядом фізичного терапевта. Рання активність зменшує ризик тромбозу, пневмонії та втрати сили. У ліжку виконують прості вправи: рухи стопою, напруження мʼязів стегна і сідниць, дихальні вправи. Мета цього етапу – навчитися безпечно вставати, сідати, ходити до туалету й підійматися сходами.
Обережності, про які часто забувають
Після ендопротезування кульшового суглоба в перші тижні зазвичай радять не сідати на низькі стільці, не закидати ногу на ногу й не нахилятися різко вперед, щоб не допустити вивиху протеза. Конкретний перелік залежить від хірургічного доступу, тому його варто уточнити в хірурга перед випискою. Після заміни колінного суглоба головне завдання інше – не втратити розгинання: подушка під коліном у ліжку приємна, але саме вона закріплює згинальну контрактуру.
Два-шість тижнів: сила і амплітуда
Удома пацієнт поступово переходить від ходунків до милиць, а згодом до тростини. Для коліна орієнтир цього періоду – згинання приблизно до девʼяноста градусів і повне розгинання. Для кульшового суглоба – стабільна хода без кульгання і впевнене вставання зі стільця. Вправи стають складнішими: зміцнення сідничних мʼязів і квадрицепса, тренування рівноваги, ходьба на велотренажері без опору.
Чому біль і набряк у цей період – норма
Набряк коліна може триматися тижнями, особливо ввечері після активного дня, а ниючий біль після занять – звичайна реакція мʼязів. Насторожувати мають інші ознаки: різке посилення болю, почервоніння і гарячість шкіри над швом, виділення з рани, температура, набряк і біль у литці, задишка. З ними потрібно звертатися до лікаря без зволікань.
Як підготувати дім
Повернення додому легше, якщо підготуватися заздалегідь: прибрати килимки, об яких можна спіткнутися, поставити вищий стілець із підлокітниками, підкласти насадку на унітаз, покласти потрібні речі на рівень пояса, щоб не тягнутися вниз. У ванній знадобляться поручень і нековзний килимок. Ці дрібниці суттєво зменшують ризик падіння в перші тижні, коли нога ще слабка.
Шість-дванадцять тижнів: повернення до життя
Більшість людей до кінця третього місяця ходять без опори, повертаються до керування авто й побутових справ. Але повне відновлення сили та ходи займає від пів року до року, і саме на цьому етапі багато хто кидає вправи, бо «вже не болить». Через це лишається кульгання, слабкість мʼязів і перевантаження другого суглоба чи поперекового відділу.
Чому варто займатися з фахівцем
Самостійні вправи за роздруківкою допомагають, але не виправляють неправильну ходу, яку людина роками не помічає. Фізичний терапевт бачить, як пацієнт переносить вагу, де компенсує, коли можна прибрати милицю і збільшити навантаження. Для мешканців Черкащини таку програму можна пройти в закладі, де працює команда лікаря фізичної та реабілітаційної медицини й фізичних терапевтів. Наприклад, реабілітаційний центр у Черкасах Vidnova складає індивідуальний план після заміни суглоба і веде пацієнта від перших кроків до повернення до звичного навантаження.
Коротко
Операція знімає біль, а реабілітація повертає функцію. Стати на ноги наступного дня, дотримуватися обережностей хірурга, у перші шість тижнів відновити амплітуду і силу, а далі не кидати вправи до повного відновлення ходи – такий шлях дає той результат, заради якого й робили ендопротезування.
